Що ми робимо:

Антиспалювання

Спалювання відходів часто представляють як дієвий та безпечний спосіб вирішити проблему відходів та навіть створити додаткове джерело енергії. Однак останні дослідження показують, що ситуація набагато складніша. При спалюванні відходів, навіть з використанням найновітніших технологій, утворюються небезпечні для здоров’я викиди діоксинів та важких металів, а також парникових газів.

Сьогодні у ЄС спалюється понад 80 мільйонів тонн відходів, оскільки свого часу країни інвестували в побудову сміттєспалювальних потужностей з метою зменшення кількості відходів, що потрапляють на звалища. Спалювання відходів часто представляють як дієвий та безпечний спосіб вирішити проблему з відходами та навіть створити додаткове джерело енергії. Однак дослідження показують, що ситуація набагато складніша. Ось кілька причин:  

Вплив на здоров’я 

Спалювання відходів (зокрема з використанням найновітніших технологій), призводить до викиду таких токсичних речовин, таких як свинець, ртуть, діоксини, фурани, та ін. у повітря, воду та ґрунти. Токсини, що містяться у викидах, летючій золі (а її лишається до 30% від сміттєспалювання) та шлаках у місцях спалювання відходів, можуть переміщатись на великі відстані, відкладатись у ґрунтах і воді, тканинах рослин і тварин, зрештою потрапляючи в людський організм. Навіть найсучасніші технології не можуть запобігти викиду небезпечних речовин, які можуть призвести до зниження функції легенів, репродуктивної функції, ендокринних захворювань, нерегулярного серцебиття, серцевих нападів та передчасної смерті. 

Енергія з відходів не є більш екологічною 

Сміттєспалювальні заводи витрачають велику кількість матеріалів багаторазового використання, щоб виробляти лише невелику кількість енергії. Переробка та компостування можуть заощадити до п’яти разів більше енергії, якщо порівнювати з тією, що утворюється внаслідок спалювання відходів (waste-to-energy). На відміну від енергії вітру, сонця або хвиль, відходи не надходять від нескінченних природних процесів. Навпаки, вони отримуються з вичерпних ресурсів, таких як корисні копалини, викопне паливо та ліси, що вирубуються нестійкими темпами. Інвестиції можна з більшою ефективністю вкласти в екологічно безпечні та енергозберігаючі практики, зокрема запобігання, повторне використання, переробка та компостування (відповідно до Ієрархії управління відходами, впровадженої Директивою 2008/98/ЄС Європейського парламенту і Ради Європи від 19 листопада 2008 р.). 

Вплив на зміну клімату 

Під час спалювання сміття виділяється 1,355 кг СО2 за мегават-годину виробленої електроенергії. Для порівняння: на вугільних ТЕЦ виділяється 1020 кг/мегават-годину. Наприклад, Данія, яка продає сміттєспалювальну галузь у Європі, нещодавно виявила, що її сміттєспалювальні установки викидають удвічі більше CO₂, ніж передбачалося спочатку. Це призвело до того, що країна не виконала цілі Кіотського протоколу щодо скорочення викидів парникових газів. Тобто збільшення кількості сміттєспалювальних установок в Україні може призвести до порушення нею міжнародних зобов’язань відповідно до Кіотського протоколу, який держава ратифікувала у 2004 році. 

Фінансовий тягар 

Інсинератори, спалювальні установки, є найдорожчим методом отримання енергії та поводження з відходами. Вони створюють значне економічне навантаження для міст. Як наслідок, деякі муніципалітети мають значні непогашені борги, чи зобов’язані підписувати довгострокові контракти щодо забезпечення певної кількості відходів упродовж 20-30 років, щоб повернути інвестиційні витрати. 

Порівняно менша кількість робочих місць 

Спалювання відходів потребує великих інвестицій, але дуже мало робочої сили, тобто інсинератори створюють мало робочих місць. Водночас повторне використання, компостування та переробка, навпаки, приносить користь всій економіці, створюючи принаймні в десять разів більше робочих місць, ніж сміттєзвалища або сміттєспалювальні заводи. 

Несумісність з круговою економікою

Спалювання відходів несумісне із замкненою круговою економічною моделлю, оскільки сміттєспалювальні заводи знищують цінні матеріали. Зменшуючи об’єм, але збільшуючи токсичність відходів, спалювання просто замінює один потік відходів іншим. Сміттєспалювальні установки також підтримують лінійну економічну модель, видобуваючи первинні матеріали, лише щоб витратити їх в кінці. 

Альтернатива існує – це Zero Waste міста 

Розвинуті країни вже відмовляються від сміттєспалювання на користь zero waste підходу. В ЄС вже більше 400 міст, а також два міста в Україні (Львів та Люботин) взяли на себе зобов’язання поводитись із ресурсами та відходами згідно до Ієрархії: Запобігання, зменшення, повторне використання, переробка та компостування. 

Детальніше про Програму Zero Waste Міст в Європі
Детальніше про Програму Zero Waste Міст в Україні